FORTEPIANO (Христина Соловій)
Часом буває щось тягне, мов магнітом
Туди, де навіть місяць ніколи не світить...
Тільки ти знаєш ту п'яту сторону світу
Де ми з тобою були, а потім розтанули...
Жаль холодом
Не кришталь за столом дзвенить, тремтить...
Чуєш нутром, як печаль у мені мовчить
Трохи пекло, як ділили на двох усе тепло
Ніжно цілуй, не зруйнуй моє доміно...
І від твого форте було мені п'яно...
Я гарячим воском для тебе стала...
Та любов, як пісня, завтра буде пізно...
Холодно чи тепло, ми з тобою різні...
Від твоїх слів
Виростають на вікні крижані квіти
Якби мені та самій не зледеніти...
Що з тобою зимно - мені вже все одно
Тільки не ламай, не зруйнуй моє доміно...
І від твого форте було мені п'яно...
Я гарячим воском для тебе стала...
Та любов, як пісня, завтра буде пізно...
Холодно чи тепло, ми з тобою різні...
І від твого форте було мені п'яно...
Я гарячим воском для тебе стала...
Та любов, як пісня, завтра буде пізно...
Холодно чи тепло, ми з тобою різні...
Холодно чи тепло ми з тобою різні...
